Я стою по коліна в калюжі,
І зливаюся із дзеркальною гладдю ...
Ти мені потрібен, такий простуджений.
А тобі, мої мокрі прядки?
Я стою під дощем ... У долонях
Телефон із завмираючим звуком.
Тихим звуком ти мені щось скажеш:
"Не можу ... Вже сковані руки ..."
Я в грозу ... У моїй сукні вітри ...
Обсмоктали прозору шкіру.
Мої вени так співали влітку,
Ти твердив, що за всіх найдорожча...
Засудив і закинув у клітку..
***
© Copyright: Натали Курман, 2013
Свидетельство о публикации №113110305817
Свидетельство о публикации №113110305817
Рецензии