Парк Айвазовського
Немов магніт притягує людей,
Поетам помагає знайти риму,
Щоб оспівати рай земний оцей!
Пишна природа тут неповторима,
(Людська рука огранку навела),
А її врода - врода херувима,
Назавжди серце у полон взяла.
Туман розвіяв вітер після ночі
І парк розцвів у повені краси.
Ранкове сонце миє ніжні очі
У крапельках квіткової роси.
Оливкова алея плодоносить,
Струмок біжить петляючи між трав.
А довгоногі чаплі всім, хто просить,
В воді джерельній ловлять вічних гав.
Сам Пушкін тут, на видовій площадці,
Красу у вірші прагне перелить.
Проходить непомітно, мов у казці,
Життя безцінна невловима мить.
В підніжжя парку море грізно б'ється
І бриз невтомний свіжістю п'янить.
Душа щаслива в небесах сміється,-
Життя ніколи не урветься нить!
02.11.2013 р.
Свидетельство о публикации №113110304515