Природи впевнена хода
Несе осінню прохолоду.
Рябіє, морщиться вода,
Зриває вітер зелену вроду.
Майорять ще пишно квітники,
Хитаються соковиті трави,
Та чути владу осінньої руки
Густий туман хова дубрави.
Стурбоване птахів ширяння,
Обмежене навісом сивих хмар,
Минає літечка палання,
У мареві щезає сонця шар.
Роси холодне серебро
Землю ранками вмиває,
Віддала натруджена добро
І листопад спокійненько чекає.
З дерев розтріпана одежа опаде,
Зливами обмиється кора,
Вітер між гілочками загуде,
Іде зима, спати вже пора.
Все вмите, прибране, готується до сна,
Чекаючи пухнасту ковдру снігову,
Знаючи, що прийде знов весна,
Розквіту відкриваючи сторіночку нову.
Осень
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113110304353
Свидетельство о публикации №113110304353
Рецензии