Щось боляче серце стискає,
Лещатами давить невпинно –
За роки даремні, я знаю,
Свою відчуваю провину.
Життя пролетіло так стрімко,
Як ластівка в вранішнім небі.
Туману залишилась димка
І в ньому нічого не вгледіть.
Ні, я не даремно сумую,
Впадаю у прикру оману –
Я бачу, як вітер руйнує
Мій дім із піску та туману.
Я бачу, як листя спадає
З зчорнілих, оголених кленів
І шепіт його відчуваю,
Немов, хтось-то кличе до мЕне…
картинка из Сети
Мiй дiм iз пiску та туману...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2013
Свидетельство о публикации №113110303963
Свидетельство о публикации №113110303963
Рецензии