Пам ять тишком, все граeться з нами...

« Ви бачили, як плачуть яблуні,
Коли рубають їх на дрова…»
Василь Кравчук.

Пам’ять тишком, все грається з нами,
За добро, жаль, отримуєш зло,
Мов гадюка повзеш між гріхами,
І зникає душевне тепло…

Адже плачуть як люди й тополі,
Вишні сохнуть у дивних садках,
То не примхи, а підсумки долі…
І наводить на роздуми страх.

Нараховують вік не зозулі,
Так, усе повертається нам…
Відчуваємо в дальньому гулі
Попередження грізні вікам…

Помилки у повітрі кружляють,
Тільки ми не вчимося на них…
Святу старість вже не поважають,
Про дітей забувають своїх.

Хоч і моляться люди у Храмах,
Невідомо, чи Б-г чує нас,
На Буття наше скоєний замах,
Та нервує нескорений час…

20 червня 2007 року.
Автор Геннадій Сівак.

На  фото: Васи;ль Іва;нович Кравчук. Народився 8 червня 1929, село Кіндратки, нині Ізяславського району Хмельницької області) — український поет-гуморист. Член Національної спілки письменників України від 1988 року. Заслужений працівник культури України.