Останні спогади я роздеру до крові,
не хочу відкривати,я знищу все, що
відболіло, непотрібне, зайве, лишнє.
Невпинно час летить, а з ним і зміни терпкі,
їх місце, тут, зі мною й мушу їх прийняти
прийнявши їх, прийму і всю себе.
Зникають Душі, ненадовго,вони повернуться,
знайдуть "пристанище" і більше не підуть,
упавши низько, не проси у Бога встати,
він знає сам, що приготовано тобі.
Це грая моя, моє життя, ілюзія, та все ж моя,
я до кінця дійду, не зупиняючись та лиш молю,
не приглушайте гості милі, пориву серця моєго.
А Пані Осінь шепотом пташиним, смугастим цвітом,
гальдінням листів та дерев, дорогу й стежку підбере,
до глибин душі моєї, до самих глибин.
Воспоминания на украинском
© Copyright: Киляр Анастасия, 2013
Свидетельство о публикации №113110301555
Свидетельство о публикации №113110301555
Рецензии