Лепетун
Тун-тун, тун-тун!
Лепетливий лепетун.
Туди – ник, сюди – ник.
Днями ханькати він звик.
Він зумів, любенькі діти,
(Ніде правдоньки подіти),
Сто три вози із горою
За годину наковчи;ти.
Справжній геній, що й казати!
Навіть Феська язиката
Заздрить лепетню тому.
– Чесно кажучи, – зітхнула, –
Це під силу лиш йому.
– Лепетуне, будь здоровий!
Наш красунчик говіркий.
Раз така вже в тебе вдача,
Що ж, халявкай і радій.
З книги «ЖИВИЦЯ-ЧУДОВИЦЯ»
Свидетельство о публикации №113110310992