Лепетун

ЛЕПЕТУН

Тун-тун, тун-тун!
Лепетливий лепетун.
Туди – ник, сюди – ник.
Днями ханькати він звик.
Він зумів, любенькі діти,
(Ніде правдоньки подіти),
Сто три вози із горою
За годину наковчи;ти.
Справжній геній, що й казати!
Навіть Феська язиката
Заздрить лепетню тому.
– Чесно кажучи, – зітхнула, –
Це під силу лиш йому.

– Лепетуне, будь здоровий!            
Наш красунчик говіркий.
Раз така вже в тебе вдача,
Що ж, халявкай і радій.

З книги «ЖИВИЦЯ-ЧУДОВИЦЯ»


Рецензии