У буднях нудьгує, романтики просить душа.
Чи так просинається знову забуте натхнення:
Зірок зачерпнувши з небесної далі Ковша,
У Всесвіт твоє прокричала б імення.
Відлуння казкових дитячих замріяних снів,
І колір безмежний високого неба
Бубнявіє, зріє й клекоче в мені,
Щоб вилитись в пісню для тебе.
19.04.2010
Романтики просить душа
© Copyright: Людмила Сподин, 2013
Свидетельство о публикации №113110310199
Свидетельство о публикации №113110310199
Рецензии