Скоріш за все – це їх остання осінь-
Під тихий шерхіт листя все минає.
У цьому віці ні про що не просять,
Не молять Час, що неміччю карає.
Тримаючись, непевними крокАми
Ідуть під гору, скільки стане сил.
Волоссям сивим вітер заграває,
Як зсохлою травою близ могил.
Ці двоє, як недопалки свічок,
Хвилина-дві і полум`я їх згасне.
І марево надій та їх думок…
Хто знає: вже пора, чи то завчасно?
І шерхіт листя їх проводить вдалечинь,
Туди, де старості, хвороб та бід нема.
Їм заклекоче журавлиний клин,
І вкриє землю ковдрою зима…
картинка из Сети
Остання осiнь
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2013
Свидетельство о публикации №113110310002
Свидетельство о публикации №113110310002
Рецензии