Вона зовсім не з тих,
хто носить квіти у волоссі,
Забула запах осені..
Її погляд по струнах душі пройдений,
А її доріжки давно вже безросяні.
Її ніжне серце палає .
З кожним звуком гітари,
По акордах лягає, й лягає,
Чуєш?-Музика із давнини...
А тобі ще здається,
що душі у ній мало,
Що так мало у ній глибини.
***
© Copyright: Натали Курман, 2013
Свидетельство о публикации №113110209729
Свидетельство о публикации №113110209729
Рецензии