Перевод произведения Владимира Константинова.
В западині землі, ніким не знаної,
Серед уламків переможних битв
Із залишків життя колись первісного
Вирвалася квітка на цей світ.
Приспів:
Ніби острів в океані вічнім,
Вона зродилася красива,
Щоб дарувати цей світ зустрічним,
Для себе їй рости не сила.
А час спливав, безжально все зжираючи,
Вже не було у неї пелюсток,
І квітка шкодувала, засинаючи,
Що прожила час ні для кого.
Приспів
У кам’яній долині темносилою
Знов голови підняла чорна рать,
Ой важко квітці бути вік красивою,
Як її нема кому зірвать.
Приспів
Квiтка
© Copyright: Вера Павловна Хвостик, 2013
Свидетельство о публикации №113110201326
Свидетельство о публикации №113110201326
Рецензии