Я не принижую великих

Я не принижую «великих»,
Це їхні вчинки, не мої,
Не я в’яжу їм справи  ликом,
Не я  веду їх у гної.

Я лиш питаю, те що бачу,
Що  серцем  зовсім не прийму,
І маю мов горох  удачу,
 Об стінку битися німу.

Комусь   я може тільки  крапля,
 І замахнувся на граніт,
Та я міцна козацька шабля,
 Яка зрубає пустоцвіт.

Нехай кричать в безсилі дикім,
Що я усі уми поїв,
Я не принижую « великих»,
 Це їхні вчинки, не мої.

 перший варіант

Я не принижую «великих»,
Це їхні вчинки, не мої,
Не я їм справи в’яжу ликом,
Не я  веду їх у гної.

Я лиш питаю, те що бачу,
Що своїм серцем не прийму,
І  мов горох, маю удачу,
 Об стінку битися німу.

Комусь здається що я капля,
 І замахнувся на граніт,
Та я міцна козацька шабля,
 Яка зрубає пустоцвіт.

Нехай кричать в безсилі дикім,
Що я усі уми поїв,
Я не принижую « великих»,
 Це їхні вчинки, не мої.


Рецензии