Ви говорили дуже тихо.
Слова лунали, мов печаль.
Я не просила повторити,
Не розуміла зміст, й – не жаль…
Бо я дивилася у очі,
А Ви дивилися в мої,
Обоє чули шепіт Ночі,
Обом співали Мрії-Сни…
Я відчувала голос рідний,
Не вирізняючи слова.
Я не торкалась Ваших істин,
Я в серці Вашому була…
Ви говорили дуже тихо
А у очах пливла печаль.
Майбутнє нам писало триптих:
Ви, я й між нами – Синя Даль…
01.11.2013
Ви говорили дуже тихо
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113110106929
Свидетельство о публикации №113110106929
Рецензии
Я відчувала голос рідний,
Не вирізняючи слова.
Я не торкалась Ваших істин,
Я в серці Вашому була…
да, мудро и печально(((
Хелена Фисои 11.11.2013 21:21 • Заявить о нарушении
Не вирізняючи слова.
Я не торкалась Ваших істин,
Я в серці Вашому була…
да, мудро и печально(((
Хелена Фисои 11.11.2013 21:21 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.