Моя поезія лікує.
Навколо бачиш ти не все.
Побачити тобі бракує
Шаблон, що тільки смерть несе,
Повільну та одноманітну,
Щоденну сіру метушню,
Звичку не жити непомітну,
Приховану, але страшну.
Не бачити і не хотіти,
Не чути...
Ніби уві сні...
Повільно тліючи, тьмяніти,
Тенета славити тісні.
До того, зразу що не видно,
Ти словом тихо доторкнись –
Дійсність порожня враз набридне,
Відкриється блискуча вись.
Найбільша, вічна, справжня сила –
У слабкості майже завжди.
Побачиш крізь – здобудеш крила,
Вестимуть вічності сліди
Тебе додому, у безсмертя.
А там поезія живе,
Бо тут вона – лиш натяк стертий,
А там на тебе вічно жде.
31.10.13
Поезiя
© Copyright: Олег Вербовий, 2013
Свидетельство о публикации №113103103799
Свидетельство о публикации №113103103799
Рецензии