Ти тамуєш жагучі думки
у тенетах опущених вій.
Серце вільне, як помах руки,
зігрівають лиш дотики мрій.
Ти не спрагнена виру бажань,
у парфуми сповита і лід,
дивно змішані радість і жаль
ще в душі не залишили слід.
Мрій беззахисно-ніжний вогонь
не гасили байдужим слівцем,
до твоїх побілілих долонь
ще в сльозах не схилялось лице.
Тільки вітер торкався тебе,
грав волоссям, коли ти сумна,
і щораз підіймав до небес
у дівочих незайманих снах…
Незаймана
© Copyright: Маслов Владимир, 2013
Свидетельство о публикации №113103111560
Свидетельство о публикации №113103111560
Рецензии