триванням вiчностi нам перший снiг

        зніяковіла думка в музиці стихій
        і подив закотивсь кудись під серце -
        триванням вічності нам, милий, перший сніг
        тремтливим почуттям та сяйвом  з віхол в'ється
   *
   на день народження твій, любий, раптово випав перший сніг!
   і так тривало кілька днів - гадала, вже тепла не буде,
   сніг йде з дощем, усе погубить - шкода ж бо квіточок моїх,
   вже впали деякі на землю - ніяк не встигнуть розпустити
   тендітні пелюстки до сонця - стурбовано дивлюсь в віконце,
   аж сонце по усюдах всіх - мене мій щирий світ вітав!
   то бабине  вернулось літо, вкарбоване в яскраве світло, -
   хоч на Покрову знову холод, вже ж подарунок мій буяв
   в садку чарівним морем квітів - рокарій з каменю й рослин
   створили разом навесні
   з тобою, любий мій і милий
*
  в тремкий полон  безмежності чарівні
  беруть барвистим радісним  життям,
  не опираюсь їм - сама здаюсь чуттям -
  най дух мій огортають десь на рівні,
  де відбувається свідомості буття,
  триванням вічності чудовим на землі
  в красі своїй о кожній порі року
                о3 - 12.1о.2о13