На полі неволі
На полі недолі, багато блукають.
А знати про що розмовляють, не знати!
Не мають об'єднання у намірах своїх
Бо думки одної -- змістового стану,
Відповідно до речі своєї, не мають...
Отож одночасно й блукають!
На полі недолі, те все що в неволі.
Про лихо лишень, вся розмова пливе.
За потоптані квіти, зелених гаїв,
Спів лунає по всюду! Сама біль...
Угоди немає. І вітер літає скоріше,
Тай скоріше, недолі неволю, несе.
На полі неволі, те все що в недолі;
Чекати й не знати: Щось буде нове?
А може закінчиться -- уже завтра,
те що здавалося нам колись вічне!?.
-- Недоторкне для зміни...
Казалося: Воно вічнодійне й святе!?
На полі недолі, багато блукають.
А знати про що розмовляють, не знати!
В чім же справа? -- В тім що їх думи:
"... що минуле є вічнодійне й святе".
***
© Copyright: Микола Щома, 2013
Свидетельство о публикации №113103009917
Свидетельство о публикации №113103009917
Рецензии