У осені душа поета
і рим барвистий листопад..
І тихий шелест очерета –
вітрів північних променад.
У осені зелені очі,
немов вода озер моїх.
Такі чарівні і дівочі,
що закохатись легко в них.
У осені злотаві коси
вітри їх вміло розплели.
А діаманти її – роси
розсипались в пітьмі імли.
Вона – легка меланхолія,
що поселилась у душі..
Вона – під знаком водолія,
дощами створює вірші..
Вона потрібна, безсумнівно!
Така холодна і похмура
світанків тихих королівна,
найживописніша натура.
Так, безсумнівно нам потрібні
її холодні сірі дні,
чаруючі тумани срібні,
її понурі вихідні.
Для того щоб в її осінню стужу
навчились ми речам простим:
зігріти посмішкою душу
й теплом ділитися своїм.
У осен1 душа поета
© Copyright: Аника Вишневская, 2013
Свидетельство о публикации №113103006330
Свидетельство о публикации №113103006330
Рецензии