Листя жовте у Шепетiвцi...
Лягло ковдрою по землі,
Мов намисто на давній бруківці,
В у ці гарні, чудові дні.
Небо хмарить, дощами вітає,
Ніжно крапає, чим то не рай,
Над сосниною пролітає,
Та вітає замріяний край.
Ось дарує Господь знову осінь,
Навкруги все буяють ліси,
У Судилкові ніжиться просинь,
Та лунають пісні в Пліщині.
Я неначе на своєму горищі,
У віконце дивлюсь з висоти,
Дуже гарно в цей час в Городищі,
Як не легко нам йти до мети…
Ця пора золота, незабутня,
Жовтень вабить, веде до зими,
Люди добрі крокують в майбутнє,
У яке усі віримо ми.
Автор Геннадій Сівак.
30 жовтня 2013 року.
Свидетельство о публикации №113103003325
Вера Кухарук 04.11.2013 23:07 Заявить о нарушении