Шукати

Народжений вічно шукати.
Не задовольняє мене
Щось знайдене –
завжди блукати
приречений: кличе нове.

Дратує, до дій спонукає,
Бентежить, життя не дає.
Чого й сам не знаю шукаю,
Постійно щось надить мене.

Не можу ніяк зупинитись,
Хоч хочу спочити на мить.
Мені б сам на сам залишитись –
Шукання знов серцем щемить.

Мінливий і вічно голодний –
То хрест мій, натхнення моє.
Гаряче ураз вже холодне,
Цікавить те, що не своє.

Культурна й прихована заздрість,
Жадоба –  то рух уперед...
То правда на юність і старість,
То вічний найбільший секрет.

Усі прагнуть жадібно жити,
І заздрять тим, хто не помер.
Цей рух тільки смерть зупинити
Спроможна колись чи тепер.

А спокій, насправді, - убивця.
Він смерті один із братів,
З обличчям холодним мисливця,
Підступніший серед катів.

Гармонією він здається,
Насправді ж – руйнує усе,
Що мусило б бути...
Сміється,
Коли час у безвість несе.

То й добре, що вічно шукати
Приречений завжди нове,
Знайшовши, знов спрагло бажати.
Шукає лиш той, хто живе.
30.10.13