Выстрел

В ванной ты чудом услышишь выстрел,
Бросишься мне звонить по бесплатным линиям,
Выбежишь в холод на улицу,
Где снежинки, как иголки острые
На миг прикроют твои глаза,
Заиграют властным своеволием.
С мокрой головой, в рубашке и свитере,
Не зная, чего ждать и куда бежать,
В отчаянии шепча: « Женя, где ты »?
И на каждом метре сбрасывая ногами листья,
Словно с бумаги крошки краски,
Забывая названия улиц, номера домов,
Как имена любимых рок музыкантов,
Переломив в себе страх, глотая снежинки,
Злишься на нас, что не дозвонились утром.
И очень скоро устанешь, затеряешься в пространстве,
При виде властного отчаяния и переживания...
А должна, в действительности, радоваться,
Услышанному чудом выстрелу...
Ибо он салютом раздался в честь любви.


yevgen pastuhov – virshi


Постріл***
 
У ванній ти дивом почуєш постріл
Кинешся мені дзвонити по безкоштовним лініям
Вибіжиш у холод на вулицю
Де сніжинки, як голки гострі
На мить прикриють твої очі. Гратимуть у власне свавілля
 
З мокрою головою. У спідниці і светрі
Не знаючи чого чекати і куди бігти
У відчаї шепочучи «Женя, де ти?»...
І на кожному метрі
Жбурлятимеш ногами листя
Мов з паперу фарби крихти.
 
Забуваючи назви вулиць, номери будинків
як імена улюблених рок-виконавців
Ламаючи у собі страх
Ковтаючи сніжинки
Злитимешся на нас,  що не здзвонилися вранці
 
І дуже скоро втомишся. Загубишся у просторі.
Від власного розпачу і переживання
А мала б насправді радіти
Почутому дивом пострілу
Бо він салютом лунав на честь кохання…