Богдана Синюк-Хват Предчувствие зимы

Пусть щелочка…но, нет не видно чуда:
Ни неба в ожерелье дивных звезд,
Ни месяца серебряного блюда,
Ни инея на палых листьях слез.

Так ночь темна
И нет в ней капли сна
И где-то далеко кричит сова –
Припомнилась, наверно, ей весна…

Шуршит  листвою осень по земле
И опоздавших птиц всё гонит в теплый край.
День хмурый, позабывший о тепле,
Для  красных снегирей  и уток диких  стай.

Такой короткий день.
И, слышишь, дождь шумит?
До песен ли сейчас,
Когда душа болит?

Кто знает, будет ли суровою зима?
И много ль будет снега, лютой стужи?
И заморозит ль ветер стылые поля?
Зиме перечить – только будет хуже.

Я  дома, в печке разожгу огонь
Почувствую тепло, что тело вмиг согреет.
И разницы мне нет меж ночью и меж днем –
Ведь в сердце до сих пор надежда тлеет.

*******************************************
Бодай шпаринка... Але ні не видно
Ні того неба в зорянім намисті,
Ні місяця, що носить в собі срібло
Ні інею на жовтім палім листі

Така вже темна ніч,
Та ще й без краплі сну
Лиш десь гукає сич
Мо’ згадує весну

Йде, листопадом,  осінь по землі
Спізнілих птАхів виганяє в вирій
Летять качки, за ними снігурі...
Похмурий день... на їжу він не щирий

Такий короткий день,
А ще, як  дощ шумить...
Тоді не до пісень,
Тоді - душа болить

Хто знає, чи будЕ суворою зима,
Чи снігу намете, а може вітровії
Оголені поля та вивітрять до тла...
І хто у цій порі перечить їй  посміє

Я розпалю в домі піч
Тепло розіллється, нагріє...
Немає різниці  чи день, а чи ніч
Бо в серці надія жевріє...

картинка из Сети