Україно моя неозора,
Стала вільною ти назавжди.
Ти вже інша, аніж була вчора,
Вже свободи плекаєш плоди.
Предковічна історії сага,
Було всього на довгім віку.
Та не вмерла до волі наснага,
Тож стоїш ти на вірнім шляху.
І хоч шлях цей важкий і горбистий,
Вже із нього повік не зійдеш,
У всесвітньому колі братерськім
Гідну шану й повагу знайдеш.
Україно, квітуй нам на втіху.
Хай від щастя дзвенить небокрай,
І вкраїнського цвіту по світу
Під крило материнське збирай!
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113102906222
Свидетельство о публикации №113102906222
Рецензии