I Осiнь довго-довго буде литися
То листям, то дощами, то теплом…
Я буду то сміятись, то журитися,
То заплітати Дійсність у Любов…
Я буду відбуватись крізь безвимірність
Осіннім відблиском, і навіть Листо-пад
Не відрізнить мене від Дня Осіннього,
Коли ми з Сонцем зійдемо у сад.
Я буду павутинням срібно-росяним
Гойдатись на Осінньому вітру.
Я буду довго-довго снити в Осені,
Надихаюся нею досхочу…
Я Небо засвічу яскраво-зоряне
У спалахах Осіннього тепла…
І у Світах, тривогами не зораних,
Я буду Осінь, вічна, золота…
29.10.2013
Свидетельство о публикации №113102905593
Светлана Сопронюк 04.11.2013 20:38 Заявить о нарушении
Всего самого Светлого!
Катерина Жебровська 04.11.2013 22:56 Заявить о нарушении