Мов в нору лис
схвалось сонце.
На вікнах сни малює
ніч.
В колодязі, мов в ополонці,
Зірки купаються.
Й врозтіч
Від місяця всі утікають,
Забачивши рогатий лоб.
Десь звідти, аж із небокраю
Клюнув зірниці гострий
дзьоб.
Ти там. Далеко так далеко
Не спиш. Тому не
сплю і я.
Відкрита, мов вітрам
смерека -
Вся до останочку твоя.
Тебе іду в ніч зустрічати,
Твій подих відчуваю.
Дивно.
Так чує через спіну
мати,
Як диха в сні дитя
кровина.
1981
***
© Copyright: Вера Павловна Хвостик, 2013
Свидетельство о публикации №113102900339
Свидетельство о публикации №113102900339
Рецензии