Вогняні рухливі очі,
Пекельні темні довгі ночі,
Тверді камінні чорні стіни,
Малюють фарбами картини.
Заходить сонце полум'яне,
Тремтить нутро твоє і в'яне,
Шматочки плоті й скла в долоні,
Кататонічне пекло в твоїй скроні.
Таке життя, таке суспільство,
У світі "Я" - едине місто,
Яке ти сам побудував,
З самого себе , з своїх справ.
Та серед цих сліпих картин,
Та серед цих байдужих міст,
Лиш завжди будуть сум і жур,
Дивитись мертвими очима,
На твій егоїстичний мур.
Его
© Copyright: Антон Сподин, 2013
Свидетельство о публикации №113102911454
Свидетельство о публикации №113102911454
Рецензии