Сонет 79 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

79

Я статус мав єдиного співця,
Хто славив твою грацію і вроду.
Аж ось живу в передчутті кінця,
Бо інші вже беруть тебе у моду.

Слова не йдуть з душі, не йде сюжет.
Потрібен геній - генія відчути.
Але який би там не був поет,
Він візьме в тебе, щоб тобі вернути.

Хвалитиме чесноти - це твоє;
Красу змалює, дуги брів окреслить -
Від себе він додати щось своє
Ніяк не зможе. Все тобі належить!

Митцеві не віддячуй похвалою.
За твір йому ти вже сплатив собою.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


79

Допоки я один кликав тебе на допомогу,
Мої вірші увібрали усю твою ніжну грацію,
Проте зараз мої витончені рядки занепали
І моя хвора Муза поступилася місцем іншій.
Я вважаю, кохання моє, що твій милий аргумент
Вартий роботи більш гідного пера,
І все ж, незалежно від того, що про тебе напише твій поет,
Він обкрадає тебе, і знову повертає тобі вкрадене:
Він позичає в тебе цноту, і він вкрав це слово
У твоєї поведінки; а краси він додає тобі,
Знайшовши її в обличчі твоєму; він не може  дозволити собі
Жодної хвали на твою адресу, крім тієї, що в тебе насправді є.
Тож не дякуй йому за його слова,
Оскільки те, що він заборгував тобі, сплачуєш ти сам.


№ 79
Whilst I alone did call upon thy aid,
My verse alone had all thy gentle grace,
But now my gracious numbers are decayed,
And my sick muse doth give an other place.
I grant (sweet love) thy lovely argument
Deserves the travail of a worthier pen,
Yet what of thee thy poet doth invent
He robs thee of, and pays it thee again:
He lends thee virtue, and he stole that word
From thy behaviour; beauty doth he give,
And found it in thy cheek; he can afford
No praise to thee, but what in thee doth live.
Then thank him not for that which he doth say,
Since what he owes thee, thou thy self dost pay.