Сонет 69 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


69

Той, хто узрів тебе на власні очі,
Твою природну відчуває суть;
І вороги, і друзі - всі охоче
Твоїй красі належне віддають.

Так ясно все: ти - світоч, світ - люстерце.
Та ось біда: коли той самий люд
Дає очам твоє читати серце, -
Довкіл уже лунає інший суд.

Так душу відокремивши від тіла
(Котилися плітки, мов сніжний ком),
Як ту троянду, що під небом зріла,
Зухвало порівняли з бур’яном.
 
Твою довершеність не визнають тому,
Що ти ростеш посеред «бур’яну».



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


69

Тим частинам тебе, котрі споглядає око світу,
Має вдосталь того, що можуть побажати сердечні думи;
Усі язики віддають тобі в цьому належне,
Вимовляючи голу правду, і навіть вороги схвально відгукуються про тебе.
Тож твоя зовнішність увінчана зовнішньою хвалою,
Проте ті самі язики, що віддають тобі таким чином належне тобі,
Іншими словами цю похвалу руйнують, 
Дивлячись далі, ніж показує око.
Вони дивляться на красу твоєї душі,
І у здогадках вимірюють її твоїми вчинками;
А потім, у своїх думках, нечеми (хоча їхні очі й добрі)
До твоєї прекрасної квітки додають сморід бур’янів.
Але причина того, чому твій аромат не відповідає твоєму вигляду,
Полягає в тому, що ти ростеш у ґрунті, який доступний загалу.


№ 69
Those parts of thee that the world's eye doth view
Want nothing that the thought of hearts can mend;
All tongues (the voice of souls) give thee that due,
Uttering bare truth, even so as foes commend,
Thy outward thus with outward praise is crowned,
But those same tongues that give thee so thine own,
In other accents do this praise confound
By seeing farther than the eye hath shown.
They look into the beauty of thy mind,
And that in guess they measure by thy deeds;
Then churls their thoughts (although their eyes were kind)
To thy fair flower add the rank smell of weeds:
But why thy odour matcheth not thy show,
The soil is this, that thou dost common grow.