Якби мрії мої мали крила,
Я би людям віддав всю любов,
І була би зі мной моя мила,
Не лилася братів наших кров.
Коли мрії мої мали крила,
Я до неба прямо летів,
І була зі мной моя мила,
І любити її я хотів.
Що тепер мені залишилось?
Біль завдати я якось зумів.
І можливість моя вже закрилась,
Чесно скажу : "НЕ ХОТІВ"
Як такого можна любити?
Як такого можна терпіть?
І як з таким можна жити?
Не кажіть я прошу, помовчіть.
укр
© Copyright: Артур Константинов-Винницкий, 2013
Свидетельство о публикации №113102800732
Свидетельство о публикации №113102800732
Рецензии