Знімає осінь з дерева листок
Один за одним, з клена та тополі.
І тихий сум оголених гілок
Малює , наче візерунки, долі...
Вже й Жовтень скоро ступиться з доріг,
Листопад надягає плащ дощу...
Ще кущ шипшини колір свій зберіг
Й шепоче ягодам: «Не відпущу...»
Так ми блукаємо посеред падолисту,
Впускаєм в душу кольори та аромат...
І долі наші, темні і барвисті,
Малюють нам життя - наш сад...
Піду назустріч Листопаду – красеню,
Сховаюсь під чудовим плащ – дощем.
Усмішку я пошлю коханцю – ясену –
Нехай позаздрить той, що став кущем...
Осiння фiлософiя...
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2013
Свидетельство о публикации №113102810132
Свидетельство о публикации №113102810132
Рецензии