Послання для Юлi

Вже близиться час,невпинно i швидко.
Чеканить та кожна година у нас .
Я мати й бабуся,маленьких ще дiток.
Та хочу щоб ви, вже думали й про нас.
Господь ,що на небi.
Почув вас зненацька.
Як тяжко там вам,у тюрьмi.
Ви самi просили,змiнити що небудь.
Та й суд же вы ,Божий ,призвали до нас.
Я бачила небо й хмарини на ньому.
Де видно було ,Божий Храм.
I Мати вже Божа сюди приходила.
В одному iз Храмiв ,молилась вона.
Менi, на Вас вона вказала.
Хоч ,вас я зовсiм i не обирала.
Зате вона просила вас знайти.
Де потiм знайдете мене i вы.
Бо тiльки я можу те знати.
Чого не знаете ще ви.
Вам всiм закрив розсудок очi.
В Европу хочете вступить.
Спасайте краще Україну.
Поки є час,а разом з тим.
Про душi ви своЇ,подбайте.
Бо близько вирок суду.
Вже не цивiльного,а Вищого за всix.
I не поможе нам Европа.
Бо кожен буде у багнi.
Ні золото ,а нi зелений Доллар.
Якого буде спалено в вогнi.
Молiться ви за Україну.
I дайте вижити хоч їй.
Забудьте ви, про ту Европу.
Збагнiть ви розумом своїм.
Як раньше жили ми без неї.
I льон красиво синiм цвiтом цвiв.
Де Сонце ранком так вставало.
I корови на луг iшли.
I те чого вже в нас не стало.
Там ГМО, ми вже знайшли.
Де медицина стала в ряд.
За небокраем ,тоже краща.
А нашi люди з горя умирають.
Незнають як же будуть жити.
Пiсля всього,що станеться .
Той крах i хаос на Землi.
То вы шановна Юля ,вже як жiнка.
Як мати i майбутня та бабуся.
Повиннi cамi все збагнуть.
Чому я вам ось тут i написала.
Незнаю,да i не люблю я вже брехать.
Бо Бог мене карає кожен раз.
Коли я вже брешу як всi.
Та правду може я скриваю.
Те що я бачила, сiм рокiв потому.
Прийшлося i менi вам тут розповicти.
Бо я як мати ,i як жiнка.
Не можу з тягарем цим жить.
Я також за народ вiдповiдаю.
Коли Господь дає побачити менi.