Заплуталась у косах ковила,
Все життя своє я пам'ятала
Де колись щасливою була –
Рідний край, де я колись зростала
Там де поруч були мама й тато,
Де цвіла калина й роспускався сад,
Де зростали два молодших брата,
Не повернеш більше ті часи назад.
Доля потішається над нами-
Замість хати там тепер руїни,
Поросло каміння бур’янами
І давно немає там калини.
Там гуляє вітер мов у полі,
Колисає в травах забуття.
Та живе в мені ще їхня доля
Й вдячність за дароване життя.
І нехай ці вдячності слова,
Що живуть в мені у цю годину,
Будуть жити , поки я жива,
Поки в небуття я не полину.
Заплуталась у косах ковила
© Copyright: Валентина Дадыка -Алексеева, 2013
Свидетельство о публикации №113102706589
Свидетельство о публикации №113102706589
Рецензии