Самотнiсть
Напевне, кольору пустель,
Страшної, чорної безодні
Чи чорних неприступних скель.
А смак який бува у неї?
Гіркий, неначе в полину,
Солодкі сни весни моєї
Того смаку не переб’ють.
Торкнися, звук який полине?
Так стогне уночі земля,
Коли від розпачу чорніє,
А снігу все нема й нема.
Ти можеш уявити купол
В палаці злодіїв скупих?
Не жди пощади: стіні грубі
Заглушать твій останній крик.
Примусь забути смак і колір,
Звук, безнадію самоти
Зробити так, щоб згинув морок,
Напевне зможеш тільки ти.
Свидетельство о публикации №113102705232
Все сам на сам--ото самотність
Сіріє дзеркалом старим.
Від понеділка до суботи
Чорніє присмерком діри.
І присмак її--жовч і плесень,
Гіркий горілки перегар...
І дотик крижаного леза,
І хвиль,що точуть берега.
І в однині спокус не менше--
І бісики в моїх очах
Самотності роздвинуть межі
На чорний час один хоча б...
І сам на сам--то щастя,може?..
І перед дзеркалом старим
Я ворожу на світ ворожий
Віршами одиноких рим.
Стэпан Коваль 28.01.2015 11:02 Заявить о нарушении
Елена Макарчук 28.01.2015 19:58 Заявить о нарушении
Стэпан Коваль 28.01.2015 20:22 Заявить о нарушении