Не шукай... мене уже нема,
Лиш примара в ніч густу гукає
Не питай... тут лиш моя вина
Що кажу... ти й сам все добре знаєш
Дуже довго час липкий летів
Застилав і очі і свідомість
Шкода, що немає двох життів
В друге - я б не брала совість
І ось так без совісті та мук
Роздивлялася б - де краще впасти
Продала б себе «до добрих рук»
І не знала б лиха та напастей
Але всі живемо лише раз!
Як тут вибирати чи просити,
Коли невідомість, повсяк час,
Змушує нас помилкИ робити
З голови жену сумні думки
Лізу у рутину повсякдення
Стільки справ... Он, падають грушки...
А кохання!?...То проблема древня
Є простий порив, сердечний стрес
Він лікується і часом й «головою»
Що з тогО, що хтось сягнув небес
Він землі торкнеться бородою
Фото Володимира
Що з того
© Copyright: Богдана Синюк, 2013
Свидетельство о публикации №113102711606
Свидетельство о публикации №113102711606
Рецензии
Спасибі Вам, Віро за добрі слова
Здоров'я Вам зичу та радості
Богдана Синюк 16.12.2013 12:55 Заявить о нарушении
Здоров'я Вам зичу та радості
Богдана Синюк 16.12.2013 12:55 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.