Поодинокі вікна і
Далекі зорі,
А місяць плавиться в журбі
В небеснім морі.
Туманом місто криє ніч
Доволі пізня.
Про що вестись тут буде річ?
Ми - дуже різні.
Так важко спільне віднайти,
Та все ж шукаю.
Тримають Землю не кити,
Любов тримає.
Туман густішає,але,
Мабуть на горе,
Все і майбутнє, і буле
Ховали шори.
На жаль, я все це зрозумів
Занадто пізно.
Коли прозрів, вже бракне слів,
Щоб скласти пісню.
Мовчати - рішення просте,
Але нікчемне.
У небі місяць ще цвіте,
Без зір там темно.
Поодинокi вiкна
© Copyright: Петр Коваль, 2013
Свидетельство о публикации №113102604122
Свидетельство о публикации №113102604122
Рецензии
То есть, надежда еще остается? Я тоже попробовала прочитать стих на украинском языке.
Оксана Баранова 2 27.10.2013 15:59 • Заявить о нарушении
Оксана Баранова 2 27.10.2013 15:59 • Заявить о нарушении
Мы где-то чем-то попадаем в резонанс,
А значит - есть надежда на общение.
Не важно ведь,когда кого кто пас,
К поэзии любовь, в себе сомнения...
Петр Коваль 27.10.2013 21:40 Заявить о нарушении
А значит - есть надежда на общение.
Не важно ведь,когда кого кто пас,
К поэзии любовь, в себе сомнения...
Петр Коваль 27.10.2013 21:40 Заявить о нарушении