Нема нічого, порожнеча,в душі
Та й сердце не спокійне,
А в голові щось там твориться
Коли дивлюся в далечінь я.
Чи може то я не нормальна,
В очах картинки недоречні,
Чи пропливаючі то хмари
Послання носять мальовнечі.
Чомусь ввижаються озера,
А поміж них лебідь літає,
Така красива і безсила
Та й очі линуть в небокраї.
Тримай мене матусе, земле,
Бо кличе хмара за собою!
Але ж я знаю то напевне
Я лебідь , я лечу з тобою.
Нема н чого
© Copyright: Лорелея 2, 2013
Свидетельство о публикации №113102610845
Свидетельство о публикации №113102610845
Рецензии