Про що мені писати? Не знаю.
Натхнення відплило кудись.
Але я його скрізь впізнаю,
Я ж його побачу колись?
Бо без натхнення поету не жити.
Без віршів яке ж моє буття?
А ну ж, я спробую захистити
Спустошеності відчуття!
Поет без музи? Без натхнення?
І це отаке живе серед нас?
І правда! Жахливе сьогодення!
Бо ж геніїв забрав давно час.
Великі спочивають в могилах,
Та досі живуть серед нас.
Їх минуле відносить на крилах
Якнайдалі від наших терас.
Ну а ми що? Ми тут. Існуємо.
Я шукаю натхнення, ну а ти?
Ми тут поки тебе попильнуємо?
Я, ніч та зірки.
Дочекаюсь! Діждуся! Я знаю!
Бо хто такий поет без натхнення?
Здавалося б, вічно чекаю.
Скрізь мряка, суцільне сіродення.
Ніч вже потроху відступає,
Зірки здаються в полон світанку.
І моя віра, вона теж занепадає!
І ось я сама. Чекаю на ганку.
Натхнення 2
© Copyright: Анастасия Бэггинс, 2013
Свидетельство о публикации №113102509907
Свидетельство о публикации №113102509907
Рецензии