Люди чекають. День і ніч чекають.
Ховаючись в собі, по світу йдуть
Люди ридають. Росами ридають,
Шукаю сенс… Не марно ждуть?
Вони чекали, а життя летіло,
Переганяючи всі мрії про тепло.
Вони ридали, доля миготіла,
Стираючи надії немов скло.
Ми не зважали на закони вічні
Спокійно плентались у світ брудний.
Ми помічали лиш проблеми звичні
Спосіб життя вели дурний.
Я дочекалась, а життя зблідніло.
Я доридалась, доля промайнула.
Одне лишилося незрозуміло:
На що я ждала?...Вже й забула…
Вже й забула...
© Copyright: Карина Людоговская, 2013
Свидетельство о публикации №113102509765
Свидетельство о публикации №113102509765
Рецензии