Мій дім - то пустка; я у нім одна,
А на стіні мої холодні тіні.
Свій келих смутку вип*ю я до дна
І доживу свій вік на самотині.
Мені не буде звідси вороття,
Бо почуттям моїм бракує злету.
Чим більш хапаюсь я за це життя,
Тим більш плете воно мені тенета.
Тенета сліз, жалю, тривожних снів,
Злиденних нужд, виснажливої праці...
Господь дає нам люблячих синів,
Диявол губить душі їх пияцтвом.
Самота
© Copyright: Ольга Карташова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113102508405
Свидетельство о публикации №113102508405
Рецензии