Белая вьюга... Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2011/02/04/2093

Белая вьюга… Душа в её власти…
Памятью  зыбкой – в больном своём счастье,
Что ни минутка, то на двоих,
Мы там мудрей в притязаньях своих.

Медленней шаг мой… Страх – не достанет…
Драмы изжиты… Исчезли обманы…
Робкой надежде теперь не бывать,
И до тебя мне – рукою подать!

Доля, дай отдых! Года – не преграда.
Каждому слову зовущему рада.
Милость судьбы ожидать мы вольны,
Ведь за собою не знаем вины.

Белая вьюга… День всё темнее…
Беды с тобой превозмочь мы сумеем,
Станет, излившись слезою, весна
Точкой в цепи невезений для нас.

Перевод               

Віхола біла... Думи бриласті...
Спомин драглистий в зболенім щасті,
Де кожна хвилька у нас навзаєм,
Де ми мудрішими, милий, стаєм...

Стишені кроки...Страх - не дістане...
Драми позаду... Зникли омани...
І, як надія, тремка й полохка,
Відстань до тебе долає рука...

Доля, дай спОчив! Вік - не завада!
Кожному слову звабному рада...
Врешті на милість опалу зміни -
Я - без вини...Як і ти - без вини...

Віхола біла день споночіла,
Але всім бідам буде причілок -
Збудиться березень в талій сльозі,
Крапка завершить ланцюг невезінь...

Иллюстрация из Интернета