Скільки доль одиноких блукає у світі...
Душі стомлені...смутком розбиті серця...
Їм би, якось, знайтись...їм би, якось, зустрітись...
Та, мабуть, на землі - на все воля Творця...
Чом вони розгубились? Чому заблукали?
Чом вони розминулись на стежках життя?
Чом же щастя у світі оцім не зазнали
І кохання палкого без меж, без кінця...
Кажуть: доля-недоля...Та хто теє знає?
І чому так жорстоко влаштований світ?
Хтось родився безкрилим...хтось вічно літає...
Лиш кохання дає людям вічний політ...
Скільки доль одиноких розгублених марно
І споріднених душ, що тугою зійшлись...
От би - Бог взяв і звів ції душі попарно...
От зустрітися б їм...От би їм віднайтись...
Одинокії долі блукають.......О, Боже!!!
Скільки ж їм ще блукать на дорогах життя?
Та зведи ж, цих людей...Це лиш ти тільки можеш...
І коханням наповни зболілі серця...
На все - воля Творця...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2013
Свидетельство о публикации №113102504467
Свидетельство о публикации №113102504467
Рецензии