Позичив у моря
Очей своїх колір
Тепло їх
І глибину.
В них цятки блакитні
Свинцем перевиті,
Зелені ж щедро
Сипнув.
А інколи сині
Ті очі дивні -
Схід сонця
Бачила
в них.
І чорні - ночами,
Та в них зірками
Іскрився ніжності
Сміх.
Смарагдами сяють
Вони. Коли мають
Щось потаємне
Сказать.
Горять бірюзою,
Коли зі сльозою
Ідуть розлуку
Стрічать.
Відчула відразу:
Ніяку образу
Ті очі не зможуть
Простить.
Уміють читати
Думки. І ласкати.
А треба - зуміють
Судить.
Тому я так
Хочу,
Щоб рідні ці очі,
Ввібравши всі
Барви морів,
Без гроз
Стумували,
В шторми
Зігрівали,
Хто бачив їх -
Серцем щоб
Цвів.
8.08.1981
Позичив у моря
© Copyright: Вера Павловна Хвостик, 2013
Свидетельство о публикации №113102504157
Свидетельство о публикации №113102504157
Рецензии