НЕ ЛЮБИ МЕНЯ...
Мне и так хватило скорбей,
Не люби меня просто, наспех,
И небрежностью не добей.
Раздели со мной, что осталось –
Ласки горсть и чуток тепла,
Чтоб почуяла безопасность,
Чтоб доверие обрела.
Полюби меня очень нежно,
Мне и так хватило обид,
Полюби ты меня безгрешно,
Тихо, медленно – полюби.
Из невинного поцелуя
Пусть родится большая страсть…
В этот миг, может быть, пойму я:
Больше некого выбирать.
Но когда взорвусь, словно Этна,
И отброшу всяческий стыд,
Возлюби меня первобытно,
Страстно, бешено и навзрыд.
Свидетельство о публикации №113102504085
Хадзіў пахмурны, нібы ў сне,
А зараз я расправіў плечы,
Няма на сэрцы той пустэчы,
Што дапякала болем мне.
Няма турбот і хваляванняў –
Вы мне ўсміхнуліся. I вось,
Бывай, галоўнае з пытанняў,
Збылося лепшае з жаданняў:
Я сёння Ваш таемны госць.
Пачуцці Вашы не абражу,
Мне гэты момант дарагі.
Юрлівасць змыў з душы, як сажу,
Дазвольце, вершам Вас уражу?
Дазвольце прачытаць другі?
Я Вам пішу ... я Вам чытаю,
З душы прагнаўшы зграі хмар,
I перад Вамі снегам таю,
Травой калені абдымаю,
Цалую ветрам любы твар.
http://www.stihi.ru/2014/05/10/4465
Вершы 14.05.2014 19:25 Заявить о нарушении