Д дова стежка

  ДІДОВА СТЕЖКА

                Кононенку Федору  Якимовичу,
                ковалю с.Княжичі (з 1947 по 1993 р.р.)

Дідовою стежкою іду,
Де нога ступала ковалева.
Тут він стрів бабусю молоду,
Їхня тінь ховалася в дерева.
Дідовою стежкою іду…

Он стоїть з косою на горі
Дід мій сивий, як козак з балади.
І коваль, як кажуть, у селі –
Перший після голови сільради.
Он стоїть з косою на горі…

Задивлюся в небо… І тоді
Так пливли незаймані хмарини.
Незабутні роки молоді
Вже емігрували на світлини.
Незабутні роки молоді…

Дід мій був від Бога ковалем,
Плач у пісню міг перекувати.
Руки, що були на «ти» з вогнем,
Я готовий вічно цілувати.
Дід мій був від Бога ковалем…

Дідовою стежкою іду,
Де без нього пустка-порожнина.
Та на радість, а не на біду,
Коваля не заросте стежина.
Дідовою стежкою іду…

І нехай шкребеться білий дим
Крізь роки пшенично-кукурузні,
То у двір онукам молодим
Завітав далекий ладан кузні…
Дідовою стежкою іду…

                24.10.2013р.