Ой, як нелегко на чужині -
Не вабить, навіть і природа.
І не дивує небо синє,
Або берізки ніжна врода.
Із сумом згадується хата
І двір, широкий, коло неї.
Ласкава, ввічливая мати
І, незрівнянні, руки єї.
Город, квітник з рясним садочком,
Кущі смородини, малина.
Усе, що серцю близьке - дочка
І очі, найсвітлійші, сина.
Ой, як нелегко на чужині -
Страшенно тягне на Вкраїну...
Де пісні й мова солов*їні,
Де рідне все і всіх зустріну!
Ой, як нелегко на чужинi...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2013
Свидетельство о публикации №113102400083
Свидетельство о публикации №113102400083
Рецензии