Забери тумани і вітри теплії,
Що,либонь, в оману так вводять нас.
Чи бажаєш ти за невірними силами
Продивитись останній час?
Відокремленням і відразою
Не зламати чужої душі,
Бо лише тії вітри теплії
Потемніли і стали злі.
Перекинути міст над річкою,
Вже не важко, та вийшов мир.
І даремно з осінніми марами,
Полетіли у країй Вир.
Може те затемнення, що на нас зійшло,
Пробило ворогів, тих, хто не пройшов.
Але, знаєш, сонечко, що тобі скажу?
Хмари відступають, як не клич біду!
Ген за ніччю темною, світлий ранок став,
Над річкою широкою - синій небокрай.
Той, у кого духу міць - річку перейде,
Райдугу серед дощу він собі знайде!
Ранок
© Copyright: Надежда Кочерга, 2013
Свидетельство о публикации №113102407242
Свидетельство о публикации №113102407242
Рецензии