Не забути сполохи свічки
Й твої очі, що криком мовчали.
Ген, за обрій, плинула нічка,
Що замок наших рук розірвала.
Приспів:
Свічка, свічка в віконці...
Плями є і на сонці,
Та зорить воно й гріє,
Допоки в душі надія.
Причаївся жах на ослоні:
Як тепер нам буть й жити впівсерця.
Я лишусь спокійною зовні,
Ти не сердся лиш доле, не сердся.
Приспів:
Свічка, свічка в віконці...
Плями є і на сонці,
Та зорить воно й гріє,
Допоки в душі надія.
В мерехтливім дзеркалі річки
Розпливається личко тополі.
Я сама, мов сполохи свічки,
На вістрі збайдужілої долі.
Приспів:
Свічка, свічка в віконці...
Плями є і на сонці,
Та зорить воно й гріє,
Допоки в душі надія.
Сполохи свiчки
© Copyright: Вера Павловна Хвостик, 2013
Свидетельство о публикации №113102405350
Свидетельство о публикации №113102405350
Рецензии