Хлопчик-Камiнчик та Марiйка казка

  Жила собі в маленькому селі з батьками звичайна дівчинка Марійка, їй було 10 років. І поряд з її будинком в сім'ях не було дітей її віку.  Після школи їй не було з ким гратись. А батьки багато працювали і Марійка час від часу залишалась в домі на одинці. Їй було дуже самотньо, і вона мріяла про друга, який би міг з'являтися до неї в будь-яку годину.
  І одного разу їй вночі не хотілось спати. Вона лежала з відкритими очима в темряві. Зі щілини вікна пробивався промінь світла від повного місяця. І тут попереду її ліжка з'явилась якась постать в вигляді маленького хлопчика. Марійка спочатку злякалась, закрила очі на деякий час сподіваючись, що їй це здалося. Але відкривши очі ця постать стояла не рухаючись, ніби чекала її реакції. Вона подумала, що якщо це привид, то можливо хоч з ним потоваришувати, якщо немає з ким. Набравшись сміливості, Марійка почала придивлятися на хлопчика і помітила, що він якийсь мультяшний, обличчя схоже на ляльку, але дуже симпатичну ляльку. І вона запитала з цікавістю:
 -Хто ти? І як тебе звуть?
А він відповів:
 -Мене звуть Камінчик, я з мультика під назвою "Шрек":-похизувався Камінчик. -Мене ніхто не знає, бо я там грав роль лежачого камінця. А на такі речі ніхто не звертає уваги. Тож я звідти втік! Тай слава мені недовподоби.
  Хлопчик-Камінчик розповідаючи всівся  поряд з Марійкою на ліжко, зхрестивши ноги в позу лотоса. А дівчинка ще з насторогою дивилась на нього і впевнювалась, що мультяшного героя боятись нічого. А він продовжував розповідати:
  -Я дуже самотній, і ніколи не сплю, тому я прийшов до тебе. Я знаю,що ти мрієш про друга, який би міг з'являтися в будь-який час, тож це саме я! І я прийшов саме до тебе, бо я знаю, що ти вмієш тримати секрети в собі, тож нікому не розповіси про моє існування.
  І з тих пір Камінчик завжди з'являвся тоді, коли Марійка сумувала на одинці. Він розповідав їй свої життєві пригоди, вмів читати думки, демонстрував  перетворення на різних мультяшних героїв та на предмети, але в іншому обліку затримувався на декілька секунд . Найдовше він міг затримуватись камінчиком.
  А коли хтось зявлявся в домі, чи хтось з батьків заходив в кімнату, чи Марійка хотіла спати, він просто зникав.
  Марійка постійно росла, а Камінчик залишався маленьким хлопчиком. А коли їй виповнилось 16 років, вона з батьками переїхала в місто, і більше не сумувала. З тих пір Камінчик більше ніколи не з'являвся.