Я скрипкою в твоїх
обіймах
Була. Від погляду
дзвеніла.
Пробач, що скрипаля
в тобі я
Все ж пробудити
не зуміла.
Твоєю я була душею
І кожен порух в ній
читала.
За неприступності
межею
В тобі поета не
впізнала.
Я жінкою була
з тобою -
Могла б синів твоїх
ласкати.
Та не даровано
судьбою
Сонет любові нам
сплітати.
Твоєю правдою була я
Й крильми, що рвалися
в політ.
Та знаю,рідний,що
другая
Собою заступила
світ.
Я знаю,що тобі
з другою
Шукати Золоте руно.
Ти ж у мені!
Ти весь зі мною!
Це - щастя!
І моє воно!
4.08.1981
***
© Copyright: Вера Павловна Хвостик, 2013
Свидетельство о публикации №113102404339
Свидетельство о публикации №113102404339
Рецензии