Ми з тобою навік розійшлись -
кожен мав свою правду.
Але долі людські -
то і світло і вічна пітьма.
І тебе я зустріну колись
по той бік зорепаду,
Там, де стежки вузькі
й розминутися змоги нема.
Я любила тебе одного,
зрозуміла це згодом.
Ти приходиш у сни,
як з минулого звістка німа,
Твоя зірка погасла давно,
а моя тільки сходить...
Жаль, другої весни
по той бік зорепаду нема.
Зорепад
© Copyright: Ольга Карташова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113102309256
Свидетельство о публикации №113102309256
Рецензии